У контексті сучасних подій скролити новини перейшло в рутинну звичку. Проте сюжети вже не базуються на розповідях про новонароджене дитя панди в зоопарку чи скандальні відпочинки чиновників. Хроніки фронту, процес евакуації, наслідки обстрілів – це, як і інші важливі події сьогодення, супроводжується візуальним контентом. Проте чи завжди воно доцільно і як шокові фото пов’язані з психологічною травматизацією?

Тема посттравматичного стресового розладу стала однією з «наймедійніших» після лютого минулого року. І найпанічніших. ПТСРом лякають всі кому не лінь: особи, що називають себе експертами та психологами в мас-медіа та соцмережах залякують українців, що він неодмінно буде у кожного після війни. Та чи справді це так?

Якщо ви зараз бачите перед собою цей текст, вірогідно, ви повелись на заголовок як рибка на приманку. Адже перед вами – приклад справжнісінького клікбейту. Але, будемо відверті. Це чи не єдиний випадок «клікбейтної» новини, яка може бути корисною.

Скандальний коментар Олексія Арестовича в ефірі з російським журналістом щодо трагедії 14 січня у Дніпрі і реакція на нього медійників показали, що медіа цікавить лише тема війни з вуст цієї персони.  А «менш  значущі» проблеми, як от сексизм з його боку можуть почекати до «кращих часів».

З перших днів повномасштабної війни стало зрозуміло, що росіяни мають своє власне уявлення про український народ, яке не схоже на те, як сприймають нас будь-які інші народи. Росія за роки близького співіснування змогла настільки прищепити нам комплекс меншовартості, що ми навіть не помітили, як нас інколи лагідно, а інколи не дуже, принижують. Ба більше, ми певним чином теж сприяли тому, що цей образ так міцно вкоренився. Про те, що це за образ та як його створювали і втовкмачували в голови поговоримо далі.

Росія зробила ІПсО частиною свого повномасштабного вторгнення, і, як показує дійсність, психологічні настрої є дуже важливою складовою перемоги чи поразки у війні. Сучасні засоби протидії психологічним операціям є надзвичайно актуальним питанням. Саме про них іде мова у цьому матеріалі.

На початку листопада 2022 амбіції Кремля істотно зменшились. Путін досі запевняє, що спецоперація йде за планом. Втім, його риторика змінилась. Тепер російський режим дедалі більше говорить про захист Л/ДНР «у рамках Конституцій» та наполягає на перемовинах. Але з чого все починалось? Де були та чого хотіли війська РФ в Україні останні вісім років? Згадуємо, розбираємось і цитуємо брехню Путіна.

Розглянемо, як поводилися у кризові моменти, на початку гібридної агресії та на початку повномасштабної війни, а саме, в перший тиждень березня 2014 і 2022 років, журналісти популярного ЗМІ в Україні «ТСН»: чи дотримувалися журналістських стандартів чи все ж таки їх порушували і грішили на темі війни.

Новини потрібно вміти споживати. Особливо, на таку делікатну та психологічно важку тему, як війна. Журналісти-початківці чи «журналісти-хайполюби» полюбляють писати «сенсаційні», «ексклюзивні» новини, після яких піднімається тиск і сивіє пара волосків. А користувачі не завжди вміють фільтрувати те, що споживають, особливо, якщо бачать емоційно насичену інформацію в якісних ЗМІ, яким довіряють. Адже навіть «Радіо Свобода» та «ВВС» не без гріха... Отже, розберемо у формі «шкідливих порад» кілька прийомів як не треба подавати новини:

У кожного є якесь хобі. От, наприклад, в російських провладних журналістів хобі вигадувати фейкові новини про Україну. Інколи вони настільки зашкварні, що, можливо, навіть самі автори не сподіваються, що в них повірять. Але після чергового «успіху» в них з’являється азарт і вони продовжують «творити» з більшими обертами. Тож давайте розберемо 5 поширених фейків, вигаданих росЗМІ, про російсько-українську війну.