Лише 60 років тому молодий науковець Пітер Наур вперше використав словосполучення “наука про дані”, а вже у XXI столітті наука про дані стала однією із найцікавіших та найперспективніших у світі. Такий стрімкий розвиток насамперед пов’язаний із тим, що 90% цифрових даних у світі згенеровано протягом останніх двох років. Отже перед нами постало питання: як дати лад терабайтам цифрової інформації?

Нещодавня новина зі світу фактчекінгу - Гугл перевірятиме зображення на правдивість. Відтепер під час пошуку фото у Google Images під зображенням можна буде побачити мітку «Перевірка фактів», з підсумком роботи незалежних фактчекерів. Зрештою, фотофейки це найпоширеніша форма неправдивих повідомлень. Які ще є інструменти для перевірки зображення на правдивість?

Ще не усі встигли розібратися з різними криптовалютами, біткоїнами, блокчейнами й іншими технологіями, як тут раптом “вистрілив” NFT. Як і чому якісь твіти чи картинки продають за тисячі доларів? І чи можна цю платформу використовувати для підтримування діяльності ЗМІ чи ЗСУ.

З початком введення воєнного стану припинилося функціонування багатьох реєстрів. Чи означає це, що журналістика даних втратила актуальність? Ні, адже держані реєстри й портали з відкритими даними не є єдиними джерелами для медійників. Окрім того, за останні місяці з'явилися нові формати взаємодії між даними й аудиторією в Україні.

Можливо, зовсім скоро світ прийме термін “ТікТок-журналістика”. Адже все до того наближається...

28 жовтня 2021 року ми вперше почули про метаверс з вуст засновника однієї із найбільш впливових технологічних компаній світу Марка Цукерберга. Тоді відомий бізнесмен повідомив, що перейменовує компанію Facebook у Meta. Однак ця подія ознаменувала не так зміну назви, як визначила план розвитку інтернету на наступні десятиліття, а саме створення нового віртуального світу — метаверс.

Інтернет для журналістів тепер став і платформою для поширення контенту, і джерелом інформації, і засобом спілкування. Та попри щоденне використання мережі, ми ще не до кінця зрозуміли усі нюанси її роботи, не кажучи вже про даркнет. Згадки про нього зазвичай зустрічаються поряд із повідомленнями про злив даних, торгівлю зброєю та інші нелегальні оборудки. Та чи справді ця мережа була створена для полегшення життя злочинцям і  що там роблять журналісти? Будемо розбиратися.

Пандемія, інформаційні війни, жорсткіші обмеження у соціальних мережах та популярність аудіо – усе це впливає на журналістику. Глянемо що за тренди у медіа можна виділити за минулий 2021-й рік і припустимо, які розвиватимуться у наступні роки

Нашу жагу до потіх, вже давно використовують у багатьох буденних справах. Купив каву - тримай фішку, назбирав фішки - обміняй на каву. Зіграв гру в додатку - тримай знижку на бургер. Купив косметику на енну суму - отримав кешбек бонусами. Таким чином, ніби граючи, нас заохочують до покупок.

Таке явище має назву - «гейміфікація», що означає використання ігрових прийомів, у неігровому контексті. Тобто, за допомогою розваг всіляко намагаються привабити та затримати аудиторію. Така практика використовується не лише в маркетингу, а й в освіті, соціальних мережах, при створенні реклами та навіть в медіа. Саме про них і поговоримо.

Майже всі наші дії  зберігаються у формі даних. І мова не лише про вподобайки й поширення посту у соціальних мережах, закупи в онлайн-магазинах та пошук фільмів на вечір. Тут і реєстрація народження чи смерті, акти шлюбу та розлучень, бюджетні закупівлі і податкові збори. Ці дані зберігають у собі тенденції, взаємозв’язки між певними явищами чи рішеннями, одним словом, у них містяться історії. Історії, які не лише зацікавлюють аудиторію, а й формують громадянське суспільство і стають інструментом контролю за політиками. Історії, які розповідає журналістика даних.