...На уроках історії учні засвоюють матеріал, граючи у настільну стратегічну гру, в інтернет-магазинах покупці набирають «бали» і потім обмінюють на покупки, знання програм кандидатів у президенти ми перевіряємо на тестах, а жоден тімбілдинг для працівників великих установ компаній не обходиться без ігор для знайомства і кращого пізнання одне одного…  – наш світ оповило ігрове павутиння.

Пошук правди в тоннах сумнівного тексту може призвести до інформаційної апатії, коли користувачі почнуть сумніватися у всьому, що читають. Теорія успіху вирішення цієї проблеми залежить від того, наскільки ефективно співпрацюватимуть журналісти, влада, технології та соціальні мережі.

Боти – найпримітивніший, проте часто ефективний інструмент. Яскравим прикладом зовнішньої комп’ютерної пропаганди стала медіаактивність у відповідь на катастрофу малайзійського Боїнгу MH17 17 липня 2014 року. Теорія про те, що Боїнг збив військовий літак, з’явилась на Twitter. Пізніше Міністерство інформаційної політики України довело, що її поширював бот, створений під час Євромайдану для розповсюджування антиукраїнських гасел.

Нові розробки дедалі активніше застосовують під час висвітлення спортивних подій. Тепер аудиторія може не просто переглядати зображення на моніторі – у глядачів є змога відчути себе поруч з футболістом, який б’є по м’ячу або сісти на велосипед разом з атлетом, який здійснює велопробіг у триатлоні або іншій дисципліні. Хто знає, можливо скоро ми побачимо зовсім інший рівень відображення спортивних подій за допомогою спеціальних гаджетів, про які зараз навіть не здогадуємося.

Сьогодні український медіапростір поступово ознайомлює аудиторію із технологіями віртуальної реальності (далі – VR, віар). Дехто презентує її як унікальний ексклюзив, неймовірну новинку та робить головною особливістю свого видання, інші ж говорять про вседоступність такої функції та заперечують її новизну, вважаючи що VR-журналістика – давно відоме явище. Проте тут важливо не плутати ігрову віртуальну реальність та власне журналістську. VR-ігри відомі кожному, а от про новинні сюжети, у яких використовується графіка, складний монтаж, сферичні фото та відео на 360 градусів – чули далеко не всі.

Летючі роботи-орігамі, дрони-жуки, дрони-кур’єри, наноквадрокоптери та сила силенна інших див науки і техніки щодня стирають межі між реальністю та фантастикою. Науково-технічний прогрес стрімко набирає обертів, значно полегшуючи життя сучасній людині та розширюючи її можливості. Так органічно увійшов у масовий вжиток новий вид безпілотних літальних апаратів – квадрокоптер або просто дрон. І хоча ця технологія є не зовсім новою, нині вона охоплює дедалі більше сфер діяльності, а експерти прогнозують їй великі перспективи. Зокрема – й у журналістиці.

Найголовнішою перевагою блокчейн-журналістики є фінансова незалежність, завдяки якій ЗМІ ставатимуть дедалі самостійнішими. А поширена типова залежність від тих чи інших заможних очільників поступово зникатиме. Блокчейн-фахівець Девід Мур стверджує, що однойменні технології "...захищають журналістику від мільярдерів, і я думаю, що це зараз найважливіше”...

У той час як відеоігри десятиліттями борються за право називатися мистецтвом на рівні художнього кіно та літератури, сучасні медіасистеми дедалі більше гейміфікуються, запозичаючи в ігрової індустрії новітні форми інтерактивного наративу. Новинні ігри в журналістиці стали логічним продовженням процесу ігрофікації інтернет-простору, а в науці (Game studies) їх пропонують розглядати як новий жанр журналістики.

Клікбейт – справжня словесна пастка. В буквальному перекладі з англійської: click – клікнути, перейти за посиланням; bait – приманка. Найкращим прикладом клікбейту є набридлива реклама в Інтернеті на кшталт «Ти схуднеш на 10 кг за тиждень, якщо перед сном випиватимеш…» або «Ванга передбачила, що до 2020 року з планети зникнуть всі…». Такі заголовки спокушають аудиторію клікати на посилання і переходити на сайти, де відповідей на ці запитання точно не знайти.

Над цим запитанням інтернет-журналісти мали б замислюватися щодня по кілька разів, натрапляючи на інформаційні приводи, які їм ніколи нормально «розкрутити». Чому ніколи? Бо поки вони здобуватимуть необхідний фактаж, інший сайт хутко опублікує той мізер, що є, і заробить репутацію оперативного ЗМІ, – переконані вони, – а в їхньому інтернет-виданні всі розчаруються. Нехай  краще недосконало, зате […]