Цей текст є частиною моєї курсової та бакалаврської роботи, яка охоплює детальний аналіз комунікаційної стратегії Володимира Зеленського. Метою мого дослідження є не політична оцінка діяльності чинного Президента України, а насамперед дослідження його комунікаційної стратегії у міжнародній площині.

Після повномасштабного вторгнення росії в Україну багато зразків вітчизняного мистецтва зазнали пошкодження або повного знищення. Ворожі ракети не шкодують нікого і нічого, а росія продовжує дбати про історичну амнезію колонізованих країн.

Наші митці беруть участь у виставках, презентують Україну на щорічній Венеційській бієнале, їхні картини виставляються у провідних галереях Європи і світу. Їхні роботи визнає увесь світ, проте, українські медіа чомусь рідко згадують про них та їхні здобутки. Чому так відбувається?

Кіно завжди було важливим аспектом сучасної культури. Цей мистецький жанр є  джерелом розваги, навчання, роздумів та розвитку. А кінокритика - важливим компонентом кінематографічного світу, оскільки вона допомагає глядачам зрозуміти, оцінити та відчути фільми на новому рівні. Тож пропонуємо добірку кінокритичних ресурсів, на які варто звернути увагу.

З початком повномасштабного вторгнення тема історії України отримала свою пальму першості. Українці відчутно більше зацікавились не лише вивченням рідної мови, а й історії України. Ми почали розуміти, що історичні паралелі допомагають нам краще осмислити час, в якому ми живемо. Саме тому викладачі та історики почали відігравати важливу роль у формуванні нашої громадської думки щодо тих, чи інших історичних подій. Один із прикладів такого впливового лідера думок є історик Ярослав Грицак. Його діяльність ілюструє, як здавалось би не інфлюенсери у традиційному розумінні цього слова можуть спонукати до вивчення забутих закутків історії України.

XXI століття - час, коли соціальні мережі впливають на майже всі аспекти нашого життя. Однією з найактуальніших тем є бодіпозитивність. Instagram став важливою платформою для популяризації цієї філософії.

Ці рядки писалися власне напередодні Гелловіна – свята, яке прийшло до нас із Заходу приблизно у 90-их рр. минулого століття.  Паралельна українська назва – відьомська ніч. Подібно до свята Валентина, воно отримало суттєві комерційні «ін’єкції» і досі сприймається  в суспільстві  як щось чужорідне і контроверсійне. Назагал йдеться про доволі екзотичне святкування, яке  –  з його […]

Але якими постають ВПО та біженці у світлі українських медіа? На українських ресурсах різноманіття матеріалів про людей, які вимушено покинули свої домівки, настільки велике, що знайшлося місце і для мови ворожнечі, брехні та очевидно негативного ставлення. Образ внутрішньо переміщених людей в українських медіа є важливою складовою, оскільки він може впливати, і вже впливає, на суспільну думку щодо цих людей. 

Явище фемінітивів є чи не найсуперечливішим у сучасній українській мові, зокрема через активне їх поширення у сферах розмовного, публіцистичного та офіційного стилів мовлення, а також у сфері засобів масової інформації. Якщо найменування осіб чоловічої статі завжди були прийнятними та не викликали здивування, то жіночої – часто ставали дискусійними, подеколи неприпустимими.

У сучасному цифровому ландшафті підписка на контент стає дедалі важлішим методом підтримки незалежної журналістики. Адже якщо ми не платимо за контент, то хіба ми є споживачами? Можна припустити, що ні.