Парасоціальні стосунки — це односторонній тип зв’язку, коли одна людина має особисту зацікавленість та емоційну прив’язаність до іншої, водночас об’єкт захоплення може навіть не підозрювати про її існування. За таких умов ця людина знаходить (або створює) для себе образ значимого-іншого, а той, насамперед, слугує для неї, так званим, взірцем, на якого вона прагне бути схожою.

У ніч з 2 на 3 лютого з українського ефіру зникли 3 телеканали: “112 Україна”, “NewsOne” та “Zik”. Це сталося через санкції, які РНБО запровадила проти власника цих каналів – Тараса Козака. Інцидент породив дискусію в українському суспільстві. Одні вважають, що це – наступ на свободу слова, інші – боротьба з російською пропагандою. То що ж насправді відбулося 2 лютого та чи зможуть телеканали відновити своє мовлення найближчим часом? З’ясуймо, як на ці та інші питання відповідали різні українські телеканали.

Обурливі пости у соцмережах, пафосні звернення до глядачів, спам «хейтспічем» та навіть погрози влаштувати імпічмент президентові – що підготували проросійські канали у відповідь на санкції від Володимира Зеленського? З’ясуймо, про що говорить інформаційний шум «Медведчуківської Трійці» та розгляньмо найголосніші заяви щодо закриття телеканалів у новому матеріалі.

“Дональд Трамп рятує світ від педофілів, які торгують дітьми заради наркотику в їхній крові” – стверджує одна з провідних ідей QAnon, популярної у США теорії змови. Найяскравішого її прихильника світ побачив під час штурму будівлі Капітолію прихильниками Трампа – це був Джейк Анджелі, напівоголений чоловік з рогами та списом з американським прапором. Джейк, який називає себе “шаманом QAnon”, вже неодноразово відвідував мітинги підтримки цієї конспірологічної ідеї. Розберімося, як онлайн-прихильники сумнівної теорії змови стали учасниками мітингів і штурму Капітолію та чому ФБР вважає QAnon внутрішньою терористичною загрозою.

Після штурму Капітолію низка соцмереж, зокрема Фейсбук та Твіттер, заблокували аккаунти Дональда Трампа. Думки щодо цього розділилися: хтось підтримав рішення компаній, а хтось засудив, вважаючи цей крок цензурою та наступом на свободу слова. А когось злякало те, що соцмережі тепер сильніші за президента США. Які висновки із цієї ситуації може зробити для себе Україна?

Прихильники президента США Дональда Трампа 6 січня штурмом взяли Капітолій. Цей інцидент, внаслідок якого загинуло 5 людей, сколихнув увесь світ. Багато світових медіа охарактеризували штурм будівлі Конгресу як прояв політичного розколу між демократичною та республіканською партіями США та збільшенням прірви між прибічниками цих політсил. На прикладі 5 українських ЗМІ (телеканали “112 Україна”, “5 канал” та “1+1” та інтернет-видання “Дзеркало тижня” та “Європейська правда”) ми спробували розібратися, як наші медіа висвітлювали політичний розкол в Америці та які тенденції продемонстрували.

Художній репортаж існує в українській журналістиці з минулого століття, але набуває популярності лише зараз. Революція Гідності, окупований Крим, антитерористична операція на Сході… Репортаж не просто має попит – він став незамінним. Термін «художній репортаж» може асоціюватися з літературою і здаватися зовсім далеким від журналістських стандартів. Чужі історії, переживання героїв, думки та події – чим не роман. Але насправді – це більше ніж література, а часом і журналістика.

Медіа уже давно стали невіддільною частиною політики: кожен олігарх вважає за потрібне купити або створити власне ЗМІ, щоб потім з його допомогою просувати власні політичні інтереси та отримувати репутаційні дивіденди. Але зараз медіа стали ще потужнішими, гравці на політичному полі ще уважніше придивляються до публікацій у різних ЗМІ, відверті інтерв’ю можуть стати причиною для допиту у ДБР, а коментар у Фейсбуці — приводом для партії відкликати кандидата з виборів. То як же медіатизується політика в Україні та які це має наслідки — читайте у тексті.

Хоча на YouTube дедалі більшає професійних блогів, які створюють великі команди, з продуманим сценарієм та якісним фільмуванням, проте користувачі охоче дивляться і блоги аматорів, які ведуть їх без професійної техніки та навичок.

Від початку появи соціальної мережі Instagram у багатьох склався (і залишається) стереотип, що ця платформа – місце тупих жартів, хайпу, безкінечних розіграшів та «брудних грошей». Інста-блогери нічого не роблять, окрім того, що наживаються на довірливих підписниках, цілими днями зависають у stories, а величезні суми валяться на них просто так, з неба. Але Інстаграм вже давно не просто місце для публікації красивих фоток. Тепер тут піднімають важливі суспільні теми, а інфлюенсери мають чітку та впливову соціальну позицію. Недарма зараз саме інста-блогери є одними із найпопулярніших лідерів думок. Вони створюють соціальні та благодійні проєкти, звертають увагу на проблеми екології та прав людини. Розглянемо декілька прикладів, гідних уваги.