Українська музична журналістика існує. Ви знали? Якщо так, то вам неймовірно пощастило, адже це означає, що у вас чудовий смак. Чому ми це знаємо й де тут логічний зв’язок? Читайте наше дослідження про те, як розвивався сучукрмузжур і що з ним не так - обов’язково знайдете відповіді на свої запитання.

Гумористичні передачі, як і музика та кіно, є не лише розвагою. Вміло вибудований гумористичний медіаконтент виховує глядача і спонукає до роздумів. Крізь призму гумору деякі автори розкривають навіть дуже болючі для усіх українців теми. До вашої уваги короткий огляд трьох україномовних медіа, які популяризують цей цікавий медійний феномен – сатиричну журналістику.

Когнітивні упередження – це помилки нашого мислення при сприйнятті інформації, викликані хибними стереотипами та переконаннями. Тенденція робити начебто логічні висновки на основі лише поверхневої інформації, ігноруючи контекст, призводить до викривленого сприйняття ситуації. Психологи виділяють десятки різних когнітивних упереджень, до формування яких активно долучаються ЗМІ. Розглянемо два найбільш яскравих приклади, пов’язаних із недавнім карантином вихідного дня.

18 листопада у прямому етері суспільного мовника “UA:Львів” ми спостерігали за дебатами між кандидатами на посаду голови Львівської ОТГ Андрієм Садовим та Олегом Синюткою. Від кожного учасника ми почули чимало конструктивних і популістських фраз. Однак, чи зуміли кандидати висловити свої погляди та незгоди цілком? Чи дотримувалися вони етичних стандартів? І взагалі, чи можна назвати ці дебати дебатами? Спробуємо відповісти на ці питання у матеріалі.

Минуло більше року як з’явився новий вірус, який захопив весь світ. COVID-19 зруйнував всі плани кожного і продовжує їх руйнувати, зокрема задуми на вихідні дні. З 14 листопада в Україні впровадили “карантин вихідного дня” з метою зменшити кількість контактів. Як відреагували на це медіа та соцмережі – у нашому матеріалі.

Вихід на телевізійні екрани цієї новинки від українського кіновиробника став цікавою та довгоочікуваною подією, яку широко висвітили медіа, а її перша серія на платформі YouTube набрала понад мільйон переглядів. Розглянемо на двох прикладах, як відреагували українські кінокритики на нову історичну сагу.

Стереотипи – не завжди хибні уявлення, але здебільшого мають мало спільного з реальністю. У ХХI столітті, у великому потоці різноманітних думок, особисте розуміння стандартів людської краси подекуди перестає бути особистим. Наскільки відчутним у нав’язуванні певних стандартів є вплив засобів масової інформації? Нав’язують медійники стереотипи щодо зовнішнього вигляду людини чи спростовують їх? Спробуємо розібратися на прикладі популярних в Україні ресурсів «ZNAJ.UA» і «ТСН».

Мати, вчителька, пенсіонерка, прибиральниця, покоївка – у таких ролях ми звикли частіше бачити жінку. Сучасний світ дедалі частіше диктує нам рівноправні умови існування гендерів, проте нерівність досі бачимо у багатьох сферах життя. Медіа – не виняток. Саме ЗМІ мали би акцентувати увагу на подоланні гендерної нерівності. Натомість, щодня ми читаємо статті з сексистськими заголовками, сюжети з неетичним висвітленням жінок як «жертв» або ж з їх об’єктивацією.

Тенденції гендерної рівності та толерантності торкнулися нині кожного українця. Суспільство почало вживати фемінітиви, поважати людей з обмеженими можливостями та загалом уникати різних форм дискримінації. Очевидно, що ці зміни не оминули й засоби масової інформації. Утім, гортаючи сторінки інтернет-ЗМІ, зокрема львівських, щораз бачимо, що зміни аж ніяк не вкорінені, а стереотипи продовжують жити і квітнути.

З початку протестів у Білорусі минуло понад 100 днів. Весь цей час мітинги супроводжуються насиллям з боку силовиків, а кількість затриманих зростає з кожною недільною акцією, продовжують надходити повідомлення про загиблих протестувальників. Ще до початку перших зіткнень українські медіа охрестили протести в країні «білоруським майданом» порівнюючи їх із подіями Революції Гідності. Тож у чому саме журналісти побачили схожість протестів у двох країнах і які знайшли відмінності?