Гумористичні передачі, як і музика та кіно, є не лише розвагою. Вміло вибудований гумористичний медіаконтент виховує глядача і спонукає до роздумів. Крізь призму гумору деякі автори розкривають навіть дуже болючі для усіх українців теми. До вашої уваги короткий огляд трьох україномовних медіа, які популяризують цей цікавий медійний феномен – сатиричну журналістику.

Резонансна ситуація, пов’язана з нещодавніми рішеннями Конституційного суду України сколихнула інформаційне поле та породила безліч публічних обговорень. У матеріалах провладних ЗМІ тут і там вигулькували слова на підтримку рішень Володимира Зеленського, а от у опозиційних новинних ресурсах Петра Порошенка та Віктора Медведчука сформувалося два абсолютно полярні погляди на судову кризу. І хоч як би вони різнились, результат один – опозиційні ЗМІ категорично засуджують політику чинної влади та навіть після виборів продовжують перетягувати на себе «ковдру» з потенційного електорату. Йдеться про «Медведчуківську трійцю» – «112», «NEWSONE» та «ZIK», яка за місяць нестабільної ситуації у КСУ накопичила в собі гігабайти публікацій, псевдоекспертів та «хейтспічу», присвячених розладам у головному суді країни.

«Пандемія коронавірусу» – всього за декілька місяців це словосполучення, як не крути, поділило сучасний світ на «до» та «після». ЗМІ як основні канали поширення інформації про Сovid-19 формують суспільні настрої щодо цієї теми, щодня публікуючи динаміку захворюваності і «вражаючі» факти про вірус та його поширення. Світ змінився, а чи змінилася подача статистики тоді і тепер? Оберемо для аналізу регіональне онлайн-медіа «Dyvys.info» та всеукраїнський новинний ресурс «1+1», аби відстежити, що ж змінилося у оприлюдненні статистики і чи змінилося взагалі.

Когнітивні упередження – це помилки нашого мислення при сприйнятті інформації, викликані хибними стереотипами та переконаннями. Тенденція робити начебто логічні висновки на основі лише поверхневої інформації, ігноруючи контекст, призводить до викривленого сприйняття ситуації. Психологи виділяють десятки різних когнітивних упереджень, до формування яких активно долучаються ЗМІ. Розглянемо два найбільш яскравих приклади, пов’язаних із недавнім карантином вихідного дня.

18 листопада у прямому етері суспільного мовника “UA:Львів” ми спостерігали за дебатами між кандидатами на посаду голови Львівської ОТГ Андрієм Садовим та Олегом Синюткою. Від кожного учасника ми почули чимало конструктивних і популістських фраз. Однак, чи зуміли кандидати висловити свої погляди та незгоди цілком? Чи дотримувалися вони етичних стандартів? І взагалі, чи можна назвати ці дебати дебатами? Спробуємо відповісти на ці питання у матеріалі.

Минуло більше року як з’явився новий вірус, який захопив весь світ. COVID-19 зруйнував всі плани кожного і продовжує їх руйнувати, зокрема задуми на вихідні дні. З 14 листопада в Україні впровадили “карантин вихідного дня” з метою зменшити кількість контактів. Як відреагували на це медіа та соцмережі – у нашому матеріалі.

Щоденну данську газету «Politiken» шанують за нестандартний та унікальний дизайн, завдяки якому вона отримала багато премій: у 2010 році їй присудили нагороду «Європейська газета року», а у 2012-му вона стала найкращою у світі разом із чотирма іншими газетами в конкурсі. У чому секрет її успіху та чим вона приваблює читачів?

Вихід на телевізійні екрани цієї новинки від українського кіновиробника став цікавою та довгоочікуваною подією, яку широко висвітили медіа, а її перша серія на платформі YouTube набрала понад мільйон переглядів. Розглянемо на двох прикладах, як відреагували українські кінокритики на нову історичну сагу.

На офіційних сторінках у соціальних мережах низки українських ЗМІ цього року новим трендом стали короткі і часто новинні відеоролики. Цей формат на сторінках Facebook та Instagram зокрема використовують «Громадське телебачення», «UA:Перший» та українська редакція «Радіо Свобода». Журналісти називають такі ролики «соцвідео» — скорочено від «відео для соціальних мереж».

Стереотипи – не завжди хибні уявлення, але здебільшого мають мало спільного з реальністю. У ХХI столітті, у великому потоці різноманітних думок, особисте розуміння стандартів людської краси подекуди перестає бути особистим. Наскільки відчутним у нав’язуванні певних стандартів є вплив засобів масової інформації? Нав’язують медійники стереотипи щодо зовнішнього вигляду людини чи спростовують їх? Спробуємо розібратися на прикладі популярних в Україні ресурсів «ZNAJ.UA» і «ТСН».