Говорити про шкідливість будь-якого культурного продукту актуально тоді, коли відчувається необхідність критично переосмислювати вплив цього продукту на суспільство. Особливо ця потреба зростає в контексті зміни суспільних норм та цінностей. У час, коли триває повномасштабна війна з ворогом, який уособлює все те, з чим українці не бажають мати нічого спільного, “Дизель Шоу” залишається одним із лідерів у своєму жанрі в українському медіапросторі. І тут є чимало моментів, які викликають занепокоєння.

Цей проєкт роками показував українців, як недалеких розумово-відсталих салоїдів у вишиванках. З війни гумористи Кварталу насміхалися, з мови глузували і це стосується не лише СіСькадовська. Такі концерти вони дають уже понад десять років. Саме Квартал зняв серіал «Свати», де українців виставляли тупими алкоголіками та «Слугу народа» із розшматованою Україною. Це лише приклади того, як квартал принижував Україну своїм гумором. Але частина громадян України нічого шкідливого в цьому не бачить. На жаль.

Питання щодо обмеження або повного закриття месенджера Telegram в Україні викликає безліч дискусій. В умовах сучасної війни та інформаційної боротьби роль цієї платформи стає дедалі неоднозначнішою. Тож, чи несе Telegram загрозу національній безпеці та чи готове українське суспільство до обмежень або повного закриття цього популярного інструменту комунікації – читайте у нашому матеріалі.

Своєрідним марафонцем у світі блискавичних забігів можна назвати видання bo media. Адже концепція вдумливого читання просочується не лише крізь наповнення їхнього сайту, а й через позицію та цінності. «“Бо” - це онлайн-медіа про сенси та ідеї, які передують суспільним змінам в Україні та світі». Таких принципів дотримується команда цього ЗМІ. У їхньому виданні не знайти звичайних новин чи інтерв’ю з різноманітними експертами. Та в цьому й немає особливої потреби. «Бо» обрало нішу, у якій досі залишається чимало білих плям і пробілів.

Невідомо, чи то негласний мораторій на критику влади під час повномасштабної війни з Росією, чи то несхитний внутрішній сентимент до образу хорошого ворога, але щось таки спонукає команду «24 каналу» планомірно знекровлювати українське в щоденних новинних етерах, натомість даючи зелену вулицю «русскому» духові, від якого «Русью» аж тхне.

Сміливий, нестандартний і напружений − фільм «БожеВільні» розкриває жорстокі реалії радянської каральної психіатрії, поєднуючи в собі  гостросюжетний трилер з історичною драмою. Критики називають його технічно майстерним, але пишуть і про спрощення образів героїв й прямолінійність сюжету. У цьому матеріалі ми аналізуємо рецензії, шукаємо спільні риси, ключові зауваження та аспекти, на які критики закривали очі.

Детектор Медіа фактично став еталоном медіакритичної журналістики України, отримавши за все своє існування щонайменше шану серед аудиторії й колег. Але як і кожна людина, яка протягом своїх років життя стикається з неодноразовими погрішностями, так і медіакритичні ресурси не є ідеальними, хоч і вважають себе птахами, які літають вище над усіма іншими виданнями. Та всі знають: чим вищий політ, тим болючіше потім падіння. Тим паче якщо мова йде про Детектор Медіа, який через свою рубрику «Критика» одразу після успішного приземлення постає перед імпровізованим медіакритичним судом.

Мобілізація, корупція в ТЦК, масові рейди - теми, що заполонили стрічки новин українських медіа. Чи завжди критика роботи ТЦК з боку медіа конструктивна - питання риторичне. У цьому матеріалі розглянемо основні підходи українських медіа до висвітлення мобілізації, з’ясуємо, де переважає роз’яснення та конструктив, а де - нагнітання та “очорнення”.

Медіа під впливом штучного інтелекту

Український X-простір кишить “шакалячими експресами” у бік публічних та непублічних осіб. Побачив промах — закенселив. А інститут репутації помилок не пробачає. Випадків “скасування” в українському інфопросторі чимало, розлянемо декілька найбільш показових.