Мобілізація, корупція в ТЦК, масові рейди - теми, що заполонили стрічки новин українських медіа. Чи завжди критика роботи ТЦК з боку медіа конструктивна - питання риторичне. У цьому матеріалі розглянемо основні підходи українських медіа до висвітлення мобілізації, з’ясуємо, де переважає роз’яснення та конструктив, а де - нагнітання та “очорнення”.

Медіа під впливом штучного інтелекту

Український X-простір кишить “шакалячими експресами” у бік публічних та непублічних осіб. Побачив промах — закенселив. А інститут репутації помилок не пробачає. Випадків “скасування” в українському інфопросторі чимало, розлянемо декілька найбільш показових.

Росія споконвіку намагається винищити українську культуру і все їй приналежне. Проте останні декілька років вона робить це з особливою жорстокістю. Окупанти безжально знищують унікальні памʼятки української історії терористичними атаками. На окупованих територіях росіяни грабують музеї та вивозять історично важливі експонати, руйнують памʼятники та спалюють книги видатних письменників, немов їхня головна ціль — випалити все, що ідентифікує українську національність та культуру. Показово: найперше, що зробили росіяни, закріпивши свої позиції у Маріуполі — замінили букву «і» на «и» на стелі.

Під час повномасштабного вторгнення росіяни всіляко намагаються підкріпити свої дії нібито історичними «доказами», щоби втримати войовничий настрій свого населення. Ба більше, опираючись на вигаданий історичний контекст, ворог намагається приховувати справжню мету війни, так званої «СВО». Одним із таких псевдоісторичних пропагандистських прийомів стало твердження про те, що В. Ленін створив Україну.

Журналістика має слугувати інструментом інформування та поширення правди у суспільстві, а не важелем для закріплення дискримінаційних стереотипів. Однак українські медіа, зокрема ТСН, нерідко публікують матеріали, які знецінюють жінок, акцентуючи на зовнішності чи "відповідності" чоловічим очікуванням. Чи можна назвати етичними матеріали з сексистськими заголовками та статті, в яких називають жінок "дешевими" лише через їхні особисті преференції? Спробуємо розібратися, чому такий контент не тільки порушує журналістські стандарти, а й створює небезпечні передумови для сприйняття жінок у реальному житті.

Від жовтня 2024 року уряд забезпечить безоплатним одноразовим харчуванням учнів 1–4 класів. Для цього за ініціативою Президента України на 2024 рік з бюджету виділено 2 мільярди гривень, які будуть передані місцевим громадам у формі субвенції. Така інформація з’явилась в урядових новинах та активно обговорюється службовцями місцевих рівнів та батьками, котрі мають маленьких школярів. Здавалось би, ініціатива хороша, але є багато «але». Свідчення цьому - протилежні інтерпретації на різних веб-сайтах та соціальних мережах.

Анонс запуску нового сезону "Холостяка" викликав неоднозначну реакцію у користувачів соцмереж. Одні писали, що обов’язково дивитимуться шоу, оскільки воно популяризуватиме інтеграцію поранених військових у цивільне життя. Інші вказували на недоречність існування подібних проєктів під час війни: «Одні в окопах і збирають на тепловізор, а інші мільйони будуть витрачати на шоу і дівчат», «Дивно все це, два світи…, в країні війна, а тут проєкт "Холостяк"». Організатори проєкту ж, крім нової історії кохання, обіцяли сформувати «національну культуру, дружню до ветеранів та ветеранок». Що з цього вийшло, читайте у матеріалі Медіакритики.

Безсумнівно, документальна стрічка є надзвичайно актуальною і важливою для української культури. У цьому матеріалі ми розглянемо критичні рецензії, присвячені фільму: як кінокритики оцінили цю стрічку загалом та на яких аспектах акцентували увагу. З-поміж усіх рецензій, ми виокремили три, зокрема Дмитра Десятерика на Детекторі медіа «Бути зіркою. Яким вийшов фільм «Яремчук: Незрівнянний світ краси», Сергія Кейна від Суспільного «Показати світ краси: яким вийшов фільм про першу українську попзірку Назарія Яремчука» та Лєни Чиченіної «Це заявка на успіх. Чому фільм «Яремчук: Незрівнянний світ краси» претендує стати хітом».

Волонтери відіграють провідну роль у допомозі ЗСУ і підтримці обороноздатності держави під час російського вторгнення. Українці вийшли на небачені рівні у варіаціях того, що можуть купити волонтери на благодійні внески громадян. Згадаймо лише, що ми стали єдиною державою у світі, яка закупила на добровільні пожертви цілий космічний супутник. Важливе місце у цьому явищі займають і засоби масової інформації. Проте останні кілька місяців благодійні фонди і волонтери нарікають на значне зниження обсягів донатів. Як про цю проблему пишуть українські медіа і які пропонують рішення?