Тема номеру - "Медіатизація політики"

Медіа уже давно стали невіддільною частиною політики: кожен олігарх вважає за потрібне купити або створити власне ЗМІ, щоб потім з його допомогою просувати власні політичні інтереси та отримувати репутаційні дивіденди. Але зараз медіа стали ще потужнішими, гравці на політичному полі ще уважніше придивляються до публікацій у різних ЗМІ, відверті інтерв’ю можуть стати причиною для допиту у ДБР, а коментар у Фейсбуці — приводом для партії відкликати кандидата з виборів. То як же медіатизується політика в Україні та які це має наслідки — читайте у тексті.

Хоча на YouTube дедалі більшає професійних блогів, які створюють великі команди, з продуманим сценарієм та якісним фільмуванням, проте користувачі охоче дивляться і блоги аматорів, які ведуть їх без професійної техніки та навичок.

Від початку появи соціальної мережі Instagram у багатьох склався (і залишається) стереотип, що ця платформа – місце тупих жартів, хайпу, безкінечних розіграшів та «брудних грошей». Інста-блогери нічого не роблять, окрім того, що наживаються на довірливих підписниках, цілими днями зависають у stories, а величезні суми валяться на них просто так, з неба. Але Інстаграм вже давно не просто місце для публікації красивих фоток. Тепер тут піднімають важливі суспільні теми, а інфлюенсери мають чітку та впливову соціальну позицію. Недарма зараз саме інста-блогери є одними із найпопулярніших лідерів думок. Вони створюють соціальні та благодійні проєкти, звертають увагу на проблеми екології та прав людини. Розглянемо декілька прикладів, гідних уваги.

Українська музична журналістика існує. Ви знали? Якщо так, то вам неймовірно пощастило, адже це означає, що у вас чудовий смак. Чому ми це знаємо й де тут логічний зв’язок? Читайте наше дослідження про те, як розвивався сучукрмузжур і що з ним не так - обов’язково знайдете відповіді на свої запитання.

Гумористичні передачі, як і музика та кіно, є не лише розвагою. Вміло вибудований гумористичний медіаконтент виховує глядача і спонукає до роздумів. Крізь призму гумору деякі автори розкривають навіть дуже болючі для усіх українців теми. До вашої уваги короткий огляд трьох україномовних медіа, які популяризують цей цікавий медійний феномен – сатиричну журналістику.

Резонансна ситуація, пов’язана з нещодавніми рішеннями Конституційного суду України сколихнула інформаційне поле та породила безліч публічних обговорень. У матеріалах провладних ЗМІ тут і там вигулькували слова на підтримку рішень Володимира Зеленського, а от у опозиційних новинних ресурсах Петра Порошенка та Віктора Медведчука сформувалося два абсолютно полярні погляди на судову кризу. І хоч як би вони різнились, результат один – опозиційні ЗМІ категорично засуджують політику чинної влади та навіть після виборів продовжують перетягувати на себе «ковдру» з потенційного електорату. Йдеться про «Медведчуківську трійцю» – «112», «NEWSONE» та «ZIK», яка за місяць нестабільної ситуації у КСУ накопичила в собі гігабайти публікацій, псевдоекспертів та «хейтспічу», присвячених розладам у головному суді країни.

«Пандемія коронавірусу» – всього за декілька місяців це словосполучення, як не крути, поділило сучасний світ на «до» та «після». ЗМІ як основні канали поширення інформації про Сovid-19 формують суспільні настрої щодо цієї теми, щодня публікуючи динаміку захворюваності і «вражаючі» факти про вірус та його поширення. Світ змінився, а чи змінилася подача статистики тоді і тепер? Оберемо для аналізу регіональне онлайн-медіа «Dyvys.info» та всеукраїнський новинний ресурс «1+1», аби відстежити, що ж змінилося у оприлюдненні статистики і чи змінилося взагалі.

Когнітивні упередження – це помилки нашого мислення при сприйнятті інформації, викликані хибними стереотипами та переконаннями. Тенденція робити начебто логічні висновки на основі лише поверхневої інформації, ігноруючи контекст, призводить до викривленого сприйняття ситуації. Психологи виділяють десятки різних когнітивних упереджень, до формування яких активно долучаються ЗМІ. Розглянемо два найбільш яскравих приклади, пов’язаних із недавнім карантином вихідного дня.

18 листопада у прямому етері суспільного мовника “UA:Львів” ми спостерігали за дебатами між кандидатами на посаду голови Львівської ОТГ Андрієм Садовим та Олегом Синюткою. Від кожного учасника ми почули чимало конструктивних і популістських фраз. Однак, чи зуміли кандидати висловити свої погляди та незгоди цілком? Чи дотримувалися вони етичних стандартів? І взагалі, чи можна назвати ці дебати дебатами? Спробуємо відповісти на ці питання у матеріалі.