Найчастіше у своїй роботі медійникам доводиться розмовляти із дорослими: політиками, чиновниками, експертами, представниками шоу-бізнесу. Але іноді трапляються ситуації, коли необхідно взяти коментар чи інтерв’ю у дитини. Що потрібно знати, щоб зробити це коректно, не нашкодити своєму співрозмовникові й самому здобути бажану інформацію?

Над цим запитанням інтернет-журналісти мали б замислюватися щодня по кілька разів, натрапляючи на інформаційні приводи, які їм ніколи нормально «розкрутити». Чому ніколи? Бо поки вони здобуватимуть необхідний фактаж, інший сайт хутко опублікує той мізер, що є, і заробить репутацію оперативного ЗМІ, – переконані вони, – а в їхньому інтернет-виданні всі розчаруються. Нехай  краще недосконало, зате […]

Детективні персонажі не лише спроектували майбутні процедури розслідувань, а й "передбачили" наукові теорії, які виникли значно пізніше: ідентифікацію за відбитками пальців, детектор правди, фоторобот, швидку фотографію, телеграф тощо. Усе це згодом стало помічним, передусім для реальної криміналістики, послугами якої принагідно користуються й журналісти. Однак є винаходи детективного жанру, які розвиває та втілює саме журналістика.

У коміксів та журналістики досить довга історія співіснування – кумедні картинки-історії друкували в газетах як варіант "преси для неписьменних". Видавці робили це для того, щоб максимально розширити свою аудиторію, щоб газети купували навіть ті, кому цікаво тільки розглядати малюнки. Довгий час вони ішли нарівні із карикатурами – і зараз карикатурне зображення персонажів активно використовують в коміксах.

Почуття гумору та соціальні мережі – речі, які тепер стали неначе тотожними. Навіть суворий Фейсбук почав змінюватися, а жартівливі публікації витісняти серйозні. Інтернет став гігантською забавкою, розвагою, що приносить гроші, і гіганти індустрії наслідують цю формулу. В природі існує універсальний вислів – “один раз на рік і палка може вистрелити”. Саме він чудово підійде до реалій із соціальними мережами. Серед тонн псевдо смішного контенту на очі може потрапити справжня перлина зі світу хохм. Така чорна перлина, а чорна, власне, через гумор, і стала причиною цих рядків. 

У цій моторошній історії не обійшлося без нових медій, завдяки яким відбувалася остання, так би мовити, трансляція з місця власної страти*. 2 жовтня 2018 р. 59-літній саудівський журналіст Джамал Хашкаджі (англійською зазвичай перекладають з арабської як Khashoggi) зайшов у справах до консуляту Саудівської Аравії в Стамбулі і з того часу більше ніхто його ніде не […]

На просторах російськомовного інтернет-хостингу немає особи більш неоднозначної, ніж Анатолій Шарій. Для когось він голос – розуму, для когось – червона скатертина перед очима. Те зло, з яким доводиться жити чи те благословення, яке до нас зійшло з політичних небес? Ми спробували розібратися в ситуації. Спойлер – ми не змогли.

Видатний письменник-фантаст і сатирик водночас Роберт Шеклі у своєму доробку має повість «Квиток на планету Транай». У ній йдеться про молодого чоловіка зі Землі, який усе своє життя був активістом і борцем за різні права та свободи. Втомлений майже марним протистоянням з усталеним порядком речей він захопився розповіддю літнього чоловіка у барі про чудо-планету Транай як втілення всіх його мрій. У пошуках ідеального суспільства герой вирушає на край космосу і непогано влаштовується у дружньому і прихильному на перший погляд середовищі, що відкриває перед ним чудові соціальні та навіть політичні можливості.

Заходити з тилу до ворога нас учить стратегія, на що нам натякав великий Сюнь-цзи. Чимось таким керуються Мустафа Наєм з Сергієм Лещенком, промовляючи до нас з політичної амбразури. Обоє не потребують представлення, обоє беруть участь в політично орієнтованих випусках на “24-му” каналі. Лещенко навіть має свій персональний відеоблог під назвою “Чесна Політика” в якому, очевидно з назви, чесно розповідає про політику.  Цей влог і заслуговує на більш детальну увагу, позаяк в певному сенсі є унікальним.

“Ще” чи  “Бомбануло” (з назвою наразі не визначилися, тому використовують обидві) поставило собі за мету із гумором роз’яснювати суспільно важливу інформацію користувачам хостингу YouTube. Реалії у світі такі, що попри роботу, сім’ю і відпочинок, на політичну та юридичну грамотність людям банально не вистачає часу. А відтак формат чотирихвилинного відео ідеально підійде для того, щоб висловити наболіле, привернути увагу громадськості, а головне – донести важливу думку до глядача.